Еріка і Мітч (Erica & Mitch) зв'язалися зі мною приблизно за місяць до своєї подорожі в Лісабон. Ми спокійно поспілкувалися ще до їх приїзду, я розпитав про очікування, настрій і те, що для них важливо. Вони хотіли не просто фотосесію, а кадри з характером міста, з відчуттям Лісабону, плюс кілька особистих фотографій для себе.

Для таких зйомок стара частина міста підходить ідеально. Найчастіше всі одразу думають про Алфаму, але я запропонував інший варіант. Ми обрали Байру-Алту. Цей район зберігає той самий лісабонський вайб, але дозволяє уникнути щільних туристичних потоків у кадрі. Я завжди підбираю маршрут і локації під конкретну пару, а не працюю за одним і тим самим сценарієм.

Щоб ще більше зменшити кількість людей і зловити правильне світло, ми вирішили почати зйомку на світанку. Ранковий Лісабон має зовсім інший ритм, місто ще не прокинулося повністю, і це дуже добре відчувається на фотографіях.

Ми почали з мірадору Сан-Педру-де-Алкантара. На світанку сонце виходить з-за замку Сан-Жоржі і м'яко підсвічує бруківку та оглядовий майданчик. Світло дало красиві природні бліки в кадрі і додало атмосфері ранку спокою та глибини. Частину зйомки ми провели саме там, а потім пішли у вузькі вулички району.

Я люблю ці моменти, коли можна не поспішати і просто досліджувати місто разом із парою. Хоч я добре знаю цей район і регулярно тут знімаю, кожна зйомка відкриває щось нове. Інша двері, інше відбиття сонця у вікні, тінь, яка лягає зовсім по-новому. Коли люди розслаблені, місто починає працювати на кадр саме по собі.

Мій досвід і навички дозволяють допомогти людям розслабитися перед камерою і отримати невимушені, живі фотографії, навіть якщо в них взагалі немає досвіду зйомок. Часто після зйомок мені кажуть, що на фотографіях усі виглядають як моделі. Насправді це не так. Це звичайні люди, які просто почувалися комфортно в процесі. Я сприймаю такі слова як комплімент своїй роботі.

Водночас я розумію, що саме це інколи працює і проти мене. Деякі клієнти думають, що якщо на фотографіях люди виглядають "як моделі", то я працюю тільки з моделями, і що з ними так не вийде. Насправді все навпаки. Моя задача не зробити з людини когось іншого, а показати її такою, якою вона є, але в правильному світлі і в правильному настрої.

На кожній парній або сімейній зйомці я завжди роблю і спільні кадри, і персональні портрети для кожного. Це важливо, бо кожному хочеться мати свою окрему, сильну фотографію з Лісабону. Саме так я працюю і під час парних фотосесій у Лісабоні, де важливі не пози, а відчуття між людьми.

У підсумку ця зйомка стала не просто фотосесією, а частиною подорожі Еріки і Мітча. Для мене саме в цьому і є сенс зйомок у Лісабоні, коли місто не просто фон, а жива частина кадру, яка залишається з вами надовго.